Стрітення Господнє.

«Радуйся, Благодатная Богородице Діво, із Тебе ж бо засяяло сонце правди, Христос Бог наш…»

(Тропар Стрітення)

Свято, празник, святий день – слова, якими ми вділяємо червоним шрифтом, з сірих буднів дні, що мають особливе значення для кожного із нас. В духовному ж розумінні святкові дні крім загального піднесення і радості, покладають на нас обов'язок правильного відношення та розуміння істинної суті самого свята. Адже кожен повинен вбачати в святі не привід для чергових гулянь, а перш за все  його духовно-історичну цінність. Навчитися не просто переживати, а освячуватися святим днем. Православні свята встановлені для нагадування про те,  що світ в якому ми живемо не такий простий і убогий, як нам іноді здається, бо над ним розпростертий інший світ, котрий дає нашій душі невід’ємну радість і мир. Церковне святкування як і саме Православне Богослужіння, полягає в спомині перемоги втіленого Сина Божого, а  з Ним і всіх віруючих в Нього, над гріхом та смертю. Ця перемога, що відновила єднання людини з Богом для нашого вічного блаженного життя, відображена в Таїнстві Святого Причастя, яке покладене Господом в основу християнського Богослужіння і об’єднує всіх віруючих чад Святої Соборної і Апостольської Церкви по всій вселеній. Саме тому Православна Церква кожне свято розпочинає спільною молитвою та Великим і Незбагненним Таїнством Євхаристії(Причастя). Одним із таких свят є Стрітення Господнє, котре припадає на 15 лютого за новим стилем. Цього дня не «зима з весною зустрічається» - як кажуть у народі, а відзначається одна з ключових подій в історії взаємин Бога й людини: Богодитину, принесену на сороковий день після народження в ієрусалимський храм, зустрічає праведний старець Симеон – благочестивий чоловік котрий отримав від Бога одкровення, що не помре  доки не побачить Христа Спасителя. У цій події Церква вбачає зустріч двох Завітів: на зміну Старому Завіту, котрий символічно уособлює праведний Симеон, приходить Завіт Новий, що дасть людям втілений Син Божий - Христос. На цей момент людство чекало не одне тисячоліття. Адже у світ з'явився Той, про кого говорили пророки, Той, що стане переможцем гріха та смерті, Хто відкриє всім народам шлях у Царство Боже й шукатиме кожну зниклу вівцю як втрачений скарб... Котрий покличе всіх прийти і напитися Живої Води Благодаті Духа Святого, щоб не загинув ніхто, але мав життя вічне. Прозріваючи це, праведний Симеон, взявши Ісуса на руки, вимовив пророчі слова: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів: світло на просвітлення язичників і славу народу Твого, Ізраїля»(Лк.2.29-32). Та не зупинився на цьому праведник, з сумом поглянув на Пресвяту Діву Марію і сказав: «Ось, лежить Цей на падіння і на вставання багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, - і Тобі Самій меч пройде душу, - щоб відкрились помисли багатьох сердець»(Лк.2.34-35). В цей час в храмі була присутня пророчиця Анна котра «не відходила від храму, постом і молитвою служачи Богові день і ніч. Прийшовши в той час, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав визволення в Ієрусалимі»(Лк.3.37).

Дивне і незвичайне почуття переповнювало душу праведного старця,  він нарешті отримав те чого так довго обтяжений літами чекав, отримав мир і заспокоєння. Симеон побачив Христа – свого Бога і Спасителя, звільнився від напруженого очікування, котре було покаранням за маловір’я, і тепер може з миром «відійти до праотців», тобто померти, щоб зійти в похмурий шеол, де знаходяться всі раніше померлі, очікуючи спасіння. Та праведний старець не залишить без втіхи тих хто томиться в цій юдолі печалі, він приносить  радісну звістку: «Чекати залишилося недовго, тому що я на своїх руках тримав Того, Хто всесвіт тримає, зруйнує пекло і всім хто буде вірний Йому дарує вічне блаженне життя». І в великій радості прославить Бога Ісаія згадавши слова свого пророцтва: «Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив...А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас! (Ісаї 53:4-6). Та тривогою наповнить серця багатьох пророк Захарія нагадавши слова котрі його устами прорік Господь: «І будуть дивитись на Мене, Кого прокололи, і будуть за Ним голосити, як голоситься за одинцем, і гірко заплачуть за Ним, як плачуть за первенцем. (Зах. 12:10)

Церква співає в цей день: «Давній днями, який дав у давнину Закон на Синаї Мойсею, нині бачимо як Дитину; і Закон виконуючи, як Творець Закону, за Законом у Храм приноситься й старцю вручається». Той Самий Бог, Який говорив на Синаї з Мойсеєм та встановив іудейський Закон, тепер приноситься в храм як дитина, виконуючи цей же Закон показавши приклад для всіх людей. 

У день Стрітення Господнього в церквах, за традицією, освячуються свічки. Традиція ця походить зі стародавнього звичаю влаштовувати в день Стрітення хід містом, чи селом із запаленими світильниками (на зразок хресного ходу). Потім з'явилося повір'я, що ці свічки охороняють житло від удару блискавки і грому (громові свічки). Насправді ж у молитвах освячення свічок на Стрітення, священнослужителі від лиця всіх віруючих просять про те, щоб, як запалені свічки своїм світлом розганяють нічний морок, так і наші душі, просвітлені Духом Святим, уникали гріховної тьми (сліпоти).

Стрітенська свічка важлива як символ просвітленості серця Духом Святим, якщо ж цього немає й свічка сприймається просто як обряд або традиція, то вона втрачає свій зміст і перетворюється на язичницький магізм. На Стрітення також відзначається день православної молоді. Хоча про це відомо не багатьом адже, на жаль, з кожним роком все менше і менше молоді можна віднести до визначення «православний». Чому саме Стрітення день православної молоді? Можливо тому що саме в молодості відбуваються найголовніші наші стрітення(зустрічі), і в цей день ми повинні просити у Бога щоб всі вони сприяли нашому духовному вдосконаленню, і наближували нас до розуміння ціни і важливості того дару який ми називаємо життям.

Вітаючи всіх із святом Стрітення Господнього бажаю, щоб кожен із нас, плаваючи в морі життєвих турбот і проблем,звершуючи посильні труди на ниві Господній, не пропустив головної зустрічі у своєму житті – зустрічі з БОГОМ. 

Настоятель Свято-Троїцького храму 

с.Переброди 

свящ. Олег Парипа.

Стрітення Господнє.

Богородице, Діво, радій.

Веселись, благодатна Марія!

Народивсь во утробі Твоїй

Сонце правди – Христос і Месія.

Іудея шумить, мов ріка…

(Чи впізнає Христа, чи впізнає?)

І святий Симеон на руках

Носить Того, Хто всесвіт тримає.

- ось Людина встає із руїн…

В день такий і померти не шкода,

Бо побачили очі мої

Нині боже спасіння народам.

І отак Симеон промовля,

Поклонився Марії у пояс:

-А Тобі за оце Немовля

Горе душу пройме, ніби зброя…

Уставайте,князі! Час прийшов – 

Відкривайте до вічності брами!

Бо сьогодні велика Любов

Із людьми зустрічається в храмі.

Саящ. Іоан Парипа.